Хліба і видовищ або думки про проблему безпеки
Тема стрілянини в “Каравані” шокувала київську громаду. Сам факт холоднокровного вбивства трьох охоронців породив багато дискусій, сотні-тисячі коментарів. Таке враження, що суспільство зараз потребує хліба (по іронії убивця купив саме хліб) та видовищ.
Цей випадок піднімає багато інших питань – питання безпеки, питання підготовки кадрів охоронців, питання володіння зброєю.
Питання безпеки є одним з найважливіших питань, це стосується кожного. Наприклад, я пам’ятаю, що раніше Борщагівка була менш безпечною, ніж є зараз. Пам’ятаю, був випадок, коли на мене біля мого ж під’їзду наставляли пістолет. А коли я навчався в ліцеї КПІ, що знаходиться на вулиці Лепсе, випадки “гоп-стопа” були не рідкісними для учнів. Одного разу через бійку ліцеїстів з учнями іншої школи – 2 місцеві школи та ПТУ об’явили ліцеїстам стрілу та об’єднані сили гопників полювали на ліцеїстів скрізь. Після занять всіх збирали в групи і проводжали до транспорту в супроводі міліції. Бували й гірші випадки, не буду зараз про них згадувати, та й раніше такі історії не були чимось особливим в підлітковому житті. Скажу тільки, що зараз Борщагівка та й весь Святошинський район не поступається в питанні безпеки іншим. Проблема може виникнути будь-де, в будь-якій точці Києва можна опинитись не в той час і не в тому місці.
Висловлю свої ідеї, як варто було б підняти рівень безпеки кожного:
- Встановити освітлення в тих місцях, де цього не вистачає.
- Встановити камери в місцях, де повторювались прецеденти злочинів. Якщо в даному прикладі стрілянини в супермаркеті відео поки що не допомогло знайти злочинця, то принаймні допомогло зібрати про нього більше інформації. В деяких випадках наявність відео може бути єдиним свідком.
- Повернути систему консьєржів в тих будинках та під’їздах, де цього не вистачає.
- Створити і популяризувати добровільні дружини, які б в деяких випадках могли виконувати роль правоохоронців. Це можуть бути патріотичні організації, козацтва, спортивні товариства. Існування таких дружин мало б бути на добровільно-преміальних засадах. Дружинники проходили б спеціальні тренування та мали б право на носіння зброї. Також вони складали би армійський резерв на випадок військових конфліктів.
Я, наприклад, не служив в армії, бо вчився в двох університетах, а після закінчення їх – наслухавшись історій про сучасний стан, служба в армії для мене була як втрата року життя. Але я готовий і навіть хотів би пройти військову підготовку, яка могла б знадобитись в майбутньому. Впевнений,що і іншим молодим людям вона не завадила б. Бо чоловік має бути сильним, впевненим в собі і готовим захистити себе та своїх близьких.