Фестиваль в Хотові
В неділю 16 серпня ми побували на фестивалі в селі Хотів, що за пару кілометрів від Києва. Раніше мені не доводилось тут бувати, але я був дуже приємно вражений тим, що побачив. І тому, хоч вже й пройшло декілька днів, я вирішив поділитись своїми думками з вами. І не тільки думками, а ще й фото.
На фестивалі був різноманітний ярмарок, літературна кав’ярня, спортивні забави для дітей на стадіоні, концертна сцена, смачна кухня, і багато цікавих людей. Фактично переді мною постало ідеальне село, і я хотів би, щоб більшість сел були такими. Я розумію, що тут ключову роль грає близькість Хотова до Києва, але важливим фаткором також є самоорганізація тих людей, що там живуть. Фестиваль справив дуже позитивне враження, не гірше за інші розкручені етно-фестивалі. Тому на майбутнє раджу всім їхати до Хотова.
Афіша фестивалю
Світ і справді тісний, я зустрів декілька знайомих, яких не очікував побачити. Наприклад, свого сусіда, якого не бачив декілька років, бо він переїхав з Борщагівки та працює зараз на СТБ.
Мене впізнав один хлопець, який виявився Іваном Матейко, з організації ОПОРА, і він якраз закріплений за моїм 219 округом. Ми списувались по фейсбук, але я і не міг його впізнати бо не бачив фото.
Я та Іван
Наймолодший козак вибирає собі шаблю!
Моя дружина Леся читала для молоді свої твори, розповідала про аспекти письменницької творчості та відповідала на питання.
Потім виступали учні старших класів зі своїми творами. Хочу їм всім побажати творчої реалізації. Можливо про когось з них ми ще почуємо найближчим часом!
Послухавши всіх, я теж прочитав трохи поезії. Було незвично, бо я вже давно не писав нічого нового, тому майже не виступаю останнім часом як поет. На фрагменті відео навіть видно, що я забув трохи свої ж слова))
Більше фото…
І на останок я вирішив пофехтувати з місцевим фехтувальним тренером. Я колись давно займався фехтуванням, і вважю його дуже гарним спортом, який треба розвивати. Як видно по відео я вибив в нього шаблю, а він замість того, щоб підняти її і продовжити перейшов чомусь в рукопашний бій. Якби не позитивна аура самого фестивалю, це могло б перерости в реальну бійку))
Такий день змушує дивитись в майбутнє з оптимізмом. Значить можна підняти українське село, якщо є бажання і воля. Нове покоління, сподіваюсь, буде кращим за наше. Вірю в Велику Україну!
