Микільська Борщагівка
Вчора я відвідав мальовничий житловий масив – Микільську Борщагівку. Поселення Микільська Борщагівка згадується з початку XVIII ст. Пройшовши лише кілька хвилин від кінцевої першого трамваю – поринаєш наче в інший світ. Сюди я часто ходив гуляти у дитинстві, бо живу поруч, на Симиренка. Колись, біля мого будинку проводили ремонтні роботи та викорчували невелике деревце. Ми з сусідом його посадили якраз на Микільській Борщагівці. На жаль зараз я його не застав, деревце напевне зрубали.
Погода вчора була сонячна, якраз гарний час, щоб спілкуватись з людьми. Я пройшов вулиці Трублаїні, Тепличну, Стратонавтів, Миру, 9-го травня, Маршала Бірюзова. За цей час роздав та розкидав по поштових скриньках понад 300 листівок.
Як бачите на фото – іноді доводилось перестрибувати через калюжі, щоб перейти на інший бік вулиці. Тому не дивно, що головна пробелма, про яку говорили люди, – це дороги. Мешканці кажуть, що вже не вірять нікому, бо всі обіцяли зробити дорогу, а дорога й зараз в такому стані.
Також важлива проблема – це відсутність води. Люди змушені брати воду в криницях. Звісно, дехто має свої станції і таким чином вирішив цю проблему. Але не всі це можуть собі дозволити, тому я мушу про це написати. Можливо, інші кандидати та уповноважені за благоустрій особи читають мій сайт – і нарешті звернуть увагу на проблеми!
В кінці Микільської Борщагівки, де вже видно Жуляни, – пустир. Скільки пам’ятаю – він там був. Мешканці самі кажуть – краще б дали цю землю людям, щоб вони побудувались, і було б там чисто і охайно. Бо зараз туди вивозять землю, а іноді й скидають сміття.
Зі сміттям – теж проблеми, немає куди його викидити, то люди лишають його на вулиці, а потім собаки розносять його повсюди. Це – подвійна проблема: тут і відсутність сміттєвих контейнерів, і проблема культури деяких людей. Якщо першим мають зайнятись комунальні служби, друге – питання самоорганізації.
Але найбільше мені запам’яталось те, як одна бабуся і дідусь зі свого власного городу дали мені моркви, кропу та кабачків. Це був найбільш незвичний внесок в мою кампанію, і я цього ніколи не забуду. З ними я говорив найдовше, вони все життя прожили на Микільській Борщагівці і переймаються долею цього краю. “Ми за тебе проголосуємо, але чи проголосують інші…” – сказала бабуся.
І на останок ще декілька фото.
Нова капличка поруч з кладовищем. Кажуть, там планують побудувати церкву.
Кіт гріється на сонці
Моя агітація – вища за всіх!))
Таку цікаву хату там побачив…
Пес Кузьма відпочиває
Це, напевне, стільки антен, щоб дивитись TVi
Є світло в кінці дороги!
